До чого призводить самоушкодження
Як реагувати насамопошкодження близької людини?
Самопошкодження, інакше відоме як членоушкодження, є навмисним, але позбавлене суїцидальних намірів, завдаючи рани тілу. Це часто включає травмування себе гострими предметами, а також удари по собі, подряпини або спалювання власного тіла. Самоагресія може бути компульсивною, епізодичною або рецидивною в результаті певних ситуацій. Деструктивний метод боротьби з пережитими емоціями зазвичай є показником інших психічних проблем, таких як депресія чи біполярний розлад. Часто це також відчайдушна спроба сигналізувати необхідність допомоги навколишньому середовищу, яку слід недооцінювати. Отже, як ми маємо реагувати на самоушкодження?Причини самоушкодження
Перш ніж реагувати на самоушкодження іншої людини, варто спочатку ознайомитися з цією темою. Насамперед, необхідно знати потенційні причини самоушкодження, адже саме в них криється суть самоагресії, що спостерігається. Найчастіше це почуття безсилля, страху, сорому, провини чи шкоди – які часто відчуваються одночасно. Емоції настільки сильні, що людина, яка їх відчуває, не може з ними впоратися. Він намагається зменшити власну напругу, знімаючи її за допомогою самоушкодження. З цієї причини більшість людей, принаймні тимчасово, набувають кращого настрою після самоушкодження — деякі можуть навіть насолоджуватися цим.
Членоушкодження дуже часто є наслідком травматичних переживань у житті, наприклад сексуальних домагань, фізичного чи психологічного насильства. Супутній гнів та ненависть до себе викликають бажання покарати себе, а також забути про травму. Неприємні емоції заглушаються фізичним болем. Це дозволяє тимчасово відновити почуття контролю та реальності. Другою найпоширенішою причиною самоушкодження є психічні захворювання чи розлади, такі як депресія, невроз, шизофренія чи аутизм. Переживання частого та інтенсивного нездужання посилює бажання за будь-яку ціну відвернути увагу від емоційного болю.
Самопошкодження – як розпізнати і як реагувати?
Не кожна людина, яка завдає собі шкоди, хоче, щоб її сліди самоушкодження, такі як шрами, опіки чи синці, були помічені. Вони можуть, навпаки, маскуватись під одяг. Тоді тривожним сигналом є, наприклад, носіння коханою людиною футболок з довгими рукавами в спекотні дні або уникнення обставин, що вимагають відслонення тіла, наприклад, похід у басейн. Також варто звернути увагу, коли хтось надовго замикається у ванній кімнаті. Для батьків тривожним сигналом, що передбачає самоушкодження дитини, може бути виявлення гострих предметів у кімнаті підопічного, таких як лезо бритви або ніж.
У разі підозри у самопошкодженні у близької людини варто провести чесну розмову. Важливо вибрати гарний час і місце, яке має гарантувати усамітнення, тишу та спокій. Потім ви повинні сказати, що ви помітили самоушкодження або запідозрили таку поведінку в іншої людини і набратися терпіння. Не виключено, що спочатку це суперечитиме такій поведінці, але варто додатково вивчити тему. Ви абсолютно не повинні піддаватися емоціям або виносити судження, тому що це забирає довіру. Проте варто повідомити про своє занепокоєння. Щоб розкрити правду, ми ніколи не загрожуємо – спокійна розмова про причину поведінки полегшить пізнання передісторії проблеми. Важливо слухати чиюсь історію, а також виявляти своє співчуття та розуміння. Перебільшений інтерес до каліцтв може бути погано сприйнятий, тому не варто наполягати на їхньому перегляді. Самоушкодження також слід недооцінювати, навіть якщо воно сприймається як незначне. Необхідно забезпечити готовність допомогти, також запропонувавши підтримку спеціаліста. Якщо інша людина перевантажена таким завданням, можна допомогти записатися на прийом до психіатра чи психотерапевта.
Як лікується самоушкодження?
Самопошкодження – це поведінка, небезпечна для здоров’я і навіть життя. Шрами, що залишилися від ран, викликають сором і низьку самооцінку, тоді як свіжі каліцтва становлять ризик зараження. Згодом бажання самопошкодження може поглибитися, призводячи до утворення все більш глибоких ран, які, наприклад, становлять ризик кровотечі. Через це самоушкодження, безперечно, потребує лікування. Пропонуються як фармакологічні засоби, що сприяють заспокоєнню та набуттю внутрішнього спокою, так і психотерапія. Введення в психотерапію самоушкоджуючих людей має бути надійним психоаналізом. Йдеться про пізнання зсередини та мотивацію людини, яка довгий час намагалася заглушити свою емоційність. Шлях до самопізнання, травми та самоприйняття часто буває довгим та заплутаним, але за підтримки досвідченого психотерапевта він виявляється набагато простіше. Підтримка найближчого оточення також неоціненна: сім’ї, друзів чи партнера.
Клініка психологічної реабілітації залежних Рена – Центр у Дніпрі.
Ми прагнемо забезпечити найкраще лікування алкогольної та наркотичної залежності, проводимо повну діагностику для визначення типу та тяжкості залежності. Надаємо транспортування клієнта/пацієнта до клініки.
uarenamed@gmail. com – для клієнтів