Антисоціальна поведінка – що це?

Антисоціальність та антигромадська поведінка. Чи є приводом для занепокоєння?

Яку людину називають «антисоціальною»? Які симптоми антисоціальності? До чого може призвести антигромадська поведінка? Як розвивається антисоціальна поведінка? Чи означає антисоціальне те саме, що й антисоціальне? Нижче я намагатимусь відповісти на ці запитання.

Що таке антисоціальність?

Антисоціальність – це тенденція уникати участі у соціальних явищах та подіях, а також небажання брати участь у соціальному співіснуванні. Однак антисоціальність – на відміну від антисоціальності – пасивна, без тенденції до активного протистояння суспільству та соціальних цінностей. Вона спрямована людиною на себе, а не на інших людей.

Антисоціальна людина – основні риси, симптоми антисоціальності

«Асоціальність» асоціальної людини проявляється у всіх сферах її повсякденної діяльності. До типових характеристик асоціальних людей относятся:

• Уникнення контактів з іншими людьми, уникнення людних місць та громадських зборів.
• Не потрібно вступати в розмови та дискусії (вони начебто відбуваються поруч із нею).
• Відчуття марного часу при спілкуванні з людьми.
• Переконаність у тому, що інші не розуміють її переконань та цінностей.
• Він не любить шуму.
• Він йде з дому, коли йому справді потрібно.
• Дбає про збереження кордонів – їй не подобається, коли хтось чіпає його чи її речі, і коли вона переходить емоційні кордони (наприклад, надто особисті питання).
• Він не відчуває необхідності підтримувати дружні чи партнерські стосунки.
• Він любить самотність та власну компанію.
• У роботі йому подобаються індивідуальні завдання.
• Егоїзм.
• Імпульсивність.

Антисоціальна поведінка – що це?

«Ексклюзивні» форми соціальної дезадаптації, такі як асоціальна поведінка, характеризуються пасивністю, замкненістю, небажанням перебувати в групі, загальмованістю, відсутністю будь-яких соціальних ініціатив. Буває, що на їх основі розвивається асоціальна поведінка, про що я пишу далі у статті.

Люди, які демонструють антисоціальну поведінку, можуть сприйматися іншими як «дивні» чи загрозливі. Спроба налагодити з ними відносини, безумовно, є непростим завданням. У контексті асоціальної людини складно говорити про співпрацю, яка однозначно впливає на її шкільну чи професійну ситуацію. Найкраще доручити такій людині окремі завдання. Спроба «соціалізувати» антисоціальну людину проти її волі може мати неприємні наслідки і як наслідок, антисоціальна поведінка може виявитися як форма захисту, яка має негативніший відтінок, оскільки більшою мірою спрямована на інших людей.

Інтроверт та асоціальна людина – не плутайте ці поняття!

Інтроверт любить перебувати серед людей, але ці контакти повинні відбуватися у відповідному для нього темпі та за його правилами. Він не завжди сором’язливий, йому просто потрібно трохи побути на самоті, щоб відновити сили та внутрішній баланс. Для нього важливі як любовні, так і дружні стосунки.

З іншого боку, асоціальна людина не хоче суспільства, не потребує контактів з іншими людьми, не сором’язлива і не тривожна, вона просто не хоче перебувати серед людей; потребує великого емоційного та фізичного простору. Вона може бути неприємною або злою, коли почувається змушеною вступати в соціальну взаємодію. Він не бачить потреби у відносинах, воліє побути один.

Антисоціальний розлад особистості та її лікування

Антисоціальний розлад особистості передбачає стійку модель неповаги та порушення прав інших людей, яка починається після 15 років. Він вражає чоловіків частіше ніж жінок. Воно проявляється як мінімум у трьох згаданих критеріях:

• нездатність дотримуватися соціальних норм, що описують законну поведінку, що виявляється в повторюваних діях, що є підставою для арешту,
• лицемірство, яке включає неодноразову брехню, використання злочинних псевдонімів або обман інших заради вигоди або задоволення,
• імпульсивність, нездатність планувати, схильність до дратівливості та агресії, що виражається в частих бійках та нападах,
• відсутність турботи про безпеку себе та оточуючих,
• відсутність відповідальності, яка виражається в нездатності відповідати вимогам професійної поведінки або виконувати фінансові зобов’язання,
• відсутність почуття провини, що виражається в байдужості або раціоналізації заподіяння шкоди, заподіяння шкоди та крадіжки в інших.

Щоб встановити діагноз антисоціального розладу особистості, людині має бути не менше 18 років і мати документально підтверджені поведінкові розлади, що з’явилися до 15 років.

Когнітивно – поведінкова терапія високоефективна при лікуванні антисоціальних розладів особистості. Надзвичайно важливо встановити терапевтичні відносини, засновані на прихильності та довірі. Метою терапевтичних заходів є підвищення емпатії та здатності ідентифікувати себе з іншими, виправлення негативних моделей поведінки шляхом неодноразового спостереження за відповідною поведінкою, зміна переконань про власні дії та підвищення поінформованості про їх наслідки для себе та інших.

Фактори, що захищають від несприятливих наслідків соціалізації

Під час обговорення теми соціалізації, крім факторів ризику, варто вказати і фактори, що оберігають від виникнення різноманітних порушень у цій сфері. До них належать:

• мати повну сім’ю,
• відсутність серед найближчих членів сім’ї осіб, які зловживають алкоголем (особливо осіб, які пристрастилися до інших психоактивних речовин) та осіб, покараних судом,
• відсутність серйозних конфліктів у сім’ї,
• ніякого насильства в сім’ї,
• сприятливе ставлення батьків до дітей,
• проводити час разом із сім’єю (вдома, на вулиці),
  враховуючи думку батьків,
• відкрите спілкування.

Просоціальні якості – що варто розвивати у дітях?

Щоб звести до мінімуму ризик виникнення у наших дітей порушень у процесі соціалізації (у тому числі асоціальної та антисоціальної поведінки), варто розвивати в них такі просоціальні риси:

• відчуття провини, що відповідає неправильному вчинку,
• протистояти спокусам,
• соціальна та моральна відповідальність,
• екстравертні риси характеру,
• компетенції,
• доброта,
• креативність,
• впевненість,
• незалежність (у певних межах),
• співчуття.

Клініка психологічної реабілітації залежних Рена – Центр у Дніпрі.

Ми прагнемо забезпечити найкраще лікування алкогольної та наркотичної залежності, проводимо повну діагностику для визначення типу та тяжкості залежності. Надаємо транспортування клієнта/пацієнта до клініки.

uarenamed@gmail. com – для клієнтів

+380956697090